Літературні терміни

А	Алего́рія — художній засіб, за допомогою якого узагальнене поняття розкривається через конкретний образ. Алегорія використовується в байках. Суть алегорії становить внутрішнє порівняння певного явища з іншим. В образах тварин, предметів, різних природних явищ у байці відображаються людські стосунки і характери. Наприклад, «сваволя можновладців над беззахисною людиною» — «Вовк та Ягня» (байка Л. Глібова). Алітерáція — художній прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних задля підвищення інтонаційної виразності вірша та емоційного поглиблення його змісту. Анафора — єдино-початок, повторення одного слова чи групи слів на початку цілого ряду віршових рядків або строф. Антитéза — протиставлення явищ, понять, почуттів, думок, характерів. Для створення антитези письменники використовують антоніми. Наприклад, образи товстого і тонкого в оповіданні Антона Чехова. Асонáнс — повторення голосних звуків у віршовому рядку чи строфі, яке створює ефект милозвучності поетичного твору. Афоризм — короткий влучний вислів, узагальнене судження у стислій, художньо ефектній формі.
Б	Байка — невелике, переважно віршоване оповідання повчального змісту, героями якого виступають люди, тварини, рослини чи предмети. Балада — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного та соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Билина — фольклорний жанр, епічна пісня історико-героїчного і соціально-побутового змісту про богатирів, героїв та їхні подвиги.
Г	Герой ліричний — образ особи, що постає в уяві читача на основі сприйняття виражених почуттів, переживань, роздумів у тексті поетичного твору. Герой літературний — персонаж, дійова особа художнього твору. Героїчне в літературі — звеличення засобами художнього слова суспільної цінності дій окремої особи чи групи людей задля утвердження ідеалів добра, свободи, справедливості. Гіпербола — засіб художнього зображення, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії задля особливого увиразнення художнього зображення чи виявлення ставлення до нього. Художнє перебільшення. Гротеск — засіб художньої виразності, заснований на карикатурному зображенні, для якого характерними є фантастична основа, тяжіння до незвичайних форм, поєднання в одному предметі або явищі несумісних, контрастних властивостей: комічного і трагічного, реального і фантастичного. Гумор — різновид комічного; весела, добродушна насмішка над кимось або чимось.
Д	Деталь художня — виразна подробиця у творі, за допомогою якої автор підкреслює характерну ознаку змальованої ним картини життя чи характеру персонажа, що вирізняє їх серед інших і надає можливості зрозуміти їх значення в загальному контексті твору, в розкритті задуму письменника.  Детектив — різновид пригодницької літератури; твір, у якому розкривається певна таємниця, пов'язана зі злочином. Діалог — розмова двох або більшої кількості осіб. Драматизм — загострена напруженість дії в художньому творі.
Е	Експозиція — вступна частина художнього твору, в якій стисло висвітлюється ситуація, що випереджає зав'язку, роз'яснюються наміри автора, зазначаються час і місце дії. Епíграф — вислів, який автор розмішує перед текстом твору або його розділами. Він пов'язаний зі змістом твору і допомагає розкрити його головну думку. Епізод — одна із подій, відносно самостійний уривок тексту, важливий для розуміння певної ситуації, загального змісту, характеру головного героя твору тощо. Епілог — фінал, підсумкова частина твору, в якій читачеві повідомляється про подальшу долю героїв, наводиться авторська оцінказмальованих подій, характерів персонажів. Епітáфія — надмогильний напис у віршах чи прозі, поширений в античну добу. Епітет — художнє означення, що виділяє, підкреслює характерну рису, визначальну якість предмета, явища, поняття, героя. Епіфора — художній засіб, протилежний анафорі, повторення однакових слів або словосполучень наприкінці віршових рядків чи строф. Éпoc — багатозначний термін, який означає: 1) один з родів художньої літератури, поряд з лірикою та драмою; 2) жанр епічної героїчної поеми («Іліада» й «Одіссея» Гомера); 3) епічні жанри сучасної літератури: роман, повість, новела, оповідання тощо.
Ж	Жанр літературний — різновид літературного твору, що визначається для кожного роду художньої літератури. Епічні жанри: казка, байка, роман, повість, новела, оповідання тощо. Ліричні жанри: пісня, ода, сонет, елегія тощо.
З	Зав'язка — елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору.
І	Ідея — головна думка твору. Сукупність ідей художнього твору — його ідейний зміст. Ідея твору — основна думка, висвітленню якої автор підпорядковує всі змальовані ним картини та образи. Наприклад, ідея уславлення сили людського характеру в оповіданні «Любов до життя» Джека Лондона. Інверсія — незвичний порядок слів у реченні, що підсилює художню виразність певного вислову. Інтер'єр — опис внутрішнього вигляду приміщення, де відбувається дія. Він конкретизує місце події, є важливим засобом характеристики дійових осіб літературних творів. Інтерпретáція — тлумачення тексту літературного твору, роз'яснення його головної думки, композиції, системи образів тощо. Інтонація — основні виражальні засоби мовлення, які дають можливість передати емоційне ставлення до певної події, до якогось явища чи співрозмовника. Інтрига — підступні дії, що приховано спрямовані проти якоїсь особи або групи людей; є засобом створення сюжетної напруженості в літературному творі. Іронія — засіб гумору й сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні явища чи людини; насмішка, виражена у формі похвали, заперечення негативного у вигляді його схвалення.
К	Колізія — складне протиріччя, зіткнення протилежних сил, інтересів, переконань, прагнень і вчинків персонажів у літературному творі. Коментар — пояснення застарілих або маловідомих слів, життєвих подробиць тощо, вжитих у літературному творі. Вміщується, як правило, після художнього тексту. Комічне — смішне в житті та художній літературі. Основні види комічного: гумор, іронія, сатира. Композиція — побудова художнього твору. Контекст — частина тексту (вислів, строфа, розділ тощо), яка допомагає зрозуміти точний смисл аналізованого епізоду, факту, явища. Контраст — різко окреслена протилежність між характерами людей, між предметами чи явищами. Конфлікт — зіткнення інтересів, прагнень, вчинків персонажів, напруження і загострення суперечностей, що призводять до ускладнень і боротьби та супроводжуються складними колізіями. Кульмінація — момент найвищого напруження конфлікту і вирішального зіткнення характерів; момент перелому в сюжеті, з якого починається розв'язка.
Л	Легенда — епічний твір усної народної творчості фантастично-казкового змісту про події з далекого минулого. Лейтмотив — конкретний образ, головна думка, визначальна інтонація, часто згадувана художня деталь, ключова для розкриття задуму автора. Лірика — один з трьох літературних родів, поряд з епосом і драмою. Розкриває насамперед внутрішній світ автора, його емоційний і душевний відгук на життя. Головний жанр — лірична поезія. Літóта — засіб художнього зображення, протилежний за значенням гіперболі; зменшення величини, сили, важливості зображуваного об'єкта чи явища.
М	Метафора — перенесення властивостей одних предметів на інші за принципом подібності або схожості ознак. Міф — стародавня оповідь про явища природи і надприродні сили, про богів, духів, першопредків і героїв, у якій часто пояснювалосяпоходження світу і життя на Землі. Наприклад, давньогрецькі міфи «Прометей», «Геракл». Міфологія — система фантастичних уявлень предків про світ і світобудову; сукупність міфів певного народу; наука про міфи. Монолог — роздум вголос, тривала промова дійової особи літературного твору, звернена до себе або до інших персонажів. Мотив — тема ліричного твору, змістовий компонент художнього твору, що визначає вчинки, переживання і роздуми персонажів.
Н	Науково-фантастична література — художні твори, у яких автори під впливом науково-технічного прогресу намагаються в образній формі прогнозувати майбутнє, показувати прийдешню долю людства. Наприклад, романи «Подорож до центра Землі» Жуля Верна, новела «Усмішка» Рея Бредбері. Hoвéлa — невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, напруженою та яскраво вимальованою дією.
О	Образ художнього твору — це індивідуалізована і разом з тим узагальнена картина людського життя, створена письменником за допомогою вигадки. Опис — художній засіб, що є прийомом творення характерів, способом типізації, елементом композиції. Це — портрет, пейзаж, інтер'єр тощо. Оповідання — невеликий художній розповідний прозовий твір про одну чи кілька подій у житті персонажа. Наприклад, «Хамелеон», «Товстий і тонкий» Антона Чехова. Оповідь — зображення подій і вчинків персонажів через виклад їх від першої особи, на відміну від розповіді, що здійснюється від третьої особи.
П	Пaмфлéт — невеликий за обсягом прозовий твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку. Пародія — комічне наслідування художнього стилю твору задля його осміяння. Пáфос — натхнення, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю чи подією в художньому творі, що емоційно впливає на читача і викликає у нього відповідні відчуття. Пейзаж — опис картин природи у художньому творі. Переклад — різновид літературної творчості, пов'язаний з перекладом творів з однієї мови на іншу, що вимагає від перекладача, крім глибокого знання мови оригіналу, обізнаності з його контекстом та художньою своєрідністю. Переспів — твір, написаний за мотивами твору зарубіжного автора з наслідуванням його стилю, наближений до перекладу, але відмінний від нього, бо недослівно передає чужий текст. Перипетíя — несподівана переміна в перебігу подій та долі персонажа внаслідок вторгнення в дію якогось несподіваного випадку. Персонаж — літературний герой, дійова особа художнього твору. Персоніфікáція — уособлення; уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям. Підтекст — прихований зміст висловлювання, образу чи ситуації в художньому творі. Пісня — невеликий ліричний вірш, що має куплетну будову і призначений для співу. Повість — розповідний художній твір, у якому змальовано картину життя ряду персонажів протягом тривалого часу. За повнотою відтворення подій, кількістю описів, характеристикою образів і за обсягом повість перебуває на межі між оповіданням та романом. У повісті, на відміну від роману, менша кількість подій, менше персонажів, відсутня їх детальна характеристика. Поезія — віршовані твори різних жанрів; невеликий віршований твір одного автора. Порівняння — художній прийом, що ґрунтується на зіставленні одного явища з іншим за якоюсь спільною для них ознакою і часто здійснюється за допомогою слів: «мов», «як», «наче», «ніби», «подібно тому, як». Портрет — опис зовнішності персонажа (обличчя, постави, одягу) в літературному творі. Пригодницька література — твори із захоплюючим сюжетом про складні випробування, через які проходять герої. В основі цих творів — напружені конфлікти особистого чи громадського життя, в яких найбільш повно виявляються риси характеру героїв. Наприклад, романи «Робінзон Крузо» Данієля Дефо, «Острів скарбів» Роберта Льюїса Стівенсона, «П'ятнадцятирічний капітан» Жуля Верна, повість «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена. Притча — алегоричний повчальний твір про людське життя із прихованою мораллю. У притчі немає описовості, природа та речі згадуються лише за потреби, а дія відбувається мовби без декорацій. Наприклад, казка-притча «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Проза — літературні твори, написані невіршованою мовою. Пролог — вступна частина твору, в якій коротко повідомляється про зображувані події, задум автора і мету твору. Прототип — реально існуюча особа, факти із життя чи риси характеру якої використав автор для створення образу літературного героя. Псевдонім — вигадані ім'я та прізвище автора, під якими він видає свої твори. Публіцистика — статті і нариси, які висвітлюють у пресі актуальні питання політичного і суспільного життя.
Р	Рецензія — жанр літературної критики, що розглядає й оцінює твори художньої літератури, визначає їх вартість і слабкі місця. Рима — співзвучність закінчень віршових рядків. Ритм — періодичне повторення окремих елементів у тексті твору через рівні проміжки, впорядковане за певною системою. Робінзонада — різновид пригодницької літератури, у якому зображено життя та діяльність героїв, що з певних причин опинилися поза цивілізацією. Започаткував робінзонаду Даніель Дефо романом «Робінзон Крузо». Розвиток дії — поступове розгортання подій у творі, що починається після зав'язки. Розв'язка — завершальний елемент сюжету, вирішення конфлікту в художньому творі. Роман — великий за обсягом і складний за будовою епічний твір, в якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.
С	Сарказм — засіб сатиричного викриття негативного в житті; вияв непримиренного ставлення до зображуваних явищ і окремих людей. Сатира — різновид смішного; особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в різкому, осудливому осміянні негативного у житті — суспільних явищ, людських вад тощо. На відміну від гумору, сатира має гострий, непримиренний характер. Символ — знак (предмет, дія чи слово), що умовно виражає сутність якогось явища. Наприклад, хліб-сіль — символ гостинності. Стопа — повторювана у вірші група складів, в якій один склад є наголошеним, а один чи два ненаголошеними. Залежно від кількості складів стопи бувають двоскладові (ямб, хорей) і трискладові (дактиль, анапест, амфібрахій). Строфа — група віршових рядків, об'єднаних римою, певною інтонацією та відносною змістовою завершеністю. На письмі строфи розділяються інтервалами. Найменша строфа із двох рядків — двовірш (дистих), максимальна — вісімнадцятивірш. Сюжет — організація системи подій у художньому творі. Елементи сюжету — експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка.
Т	Тавтологія — спеціальне або непередбачене повторення спільнокореневих або близьких за значенням слів у певному реченні чи фрагменті літературного твору. Тема — коло життєвих явищ, зображених у творі. Тип літературний — персонаж літературного твору, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, життєві цінності певної групи людей або нації, залишаючись яскраво індивідуальним художнім образом.
У	Уособлення — різновид метафори, який полягає в перенесенні властивостей живих істот на предмети та явища з метою їх яскравішого зображення.
Ф	Фабула — основні події, про які йдеться в літературному творі. Фантастика — різновид художньої літератури, твори, в яких зображено світ надзвичайних, нереальних явищ і подій, створених творчою уявою письменника. Фінал — заключна частина художнього твору, в якій роз'яснюються смисл конфлікту та його розв'язка. Фольклор — усна народна творчість.
Х	Художня деталь — виразна подробиця твору, що робить зображувану автором картину зримішою, яскравішою і глибшою за змістом.  Деталі можуть викликати певні асоціації, символізувати якісь явища, готувати читача до розуміння образу, створювати відповідний настрій тощо. Наприклад, цуценя в оповіданні «Хамелеон» Антона Чехова. Художня література — один із видів мистецтва — мистецтво слова.
Ц	Цитата — дослівний уривок з якогось твору; вислів, що наводиться усно чи письмово для підтвердження чи заперечення певної думки з посиланням на джерело.